ДИЗАЙН-ОСВІТА В УКРАЇНІ: МЕНЕДЖМЕНТ І СТРУКТУРА

Анотація

У статті йдеться про ключові тенденційні особливості розвитку дизайн-освіти в Україні і світі, що дозволяють визначити альтернативні перспективи становлення цієї освітньої галузі та змін у філософських, культурологічних, психологічних, соціологічних, мистецьких і педагогічних концепціях дизайн-освіти, а також – у наукових підходах до визначення теоретико-методологічних засад становлення провідних напрямів і принципів розвитку дизайн-освіти та в обґрунтуванні концептуальних моделей багаторівневої, неперервної дизайн-освіти, проєктуванні комплексу організаційно-методичного забезпечення реалізації системи професійної підготовки майбутніх дизайнерів (освітні програми, підручники, навчально-методичні посібники, дидактичні матеріали). Авторка наголошує, що менеджмент і структура інноваційного розвитку дизайн-освіти змінюються в зв’язку з тим, що виникають нові умови функціонування художньо-естетичної і проєктної культури, співзвучні з часом форми взаємодії людини та дизайну. Виявлення тенденцій розвитку дизайн-освіти в сучасному суспільстві об’єктивується закономірними процесами розвитку дизайну в умовах соціальної модернізації, культурної ситуації постмодернізму, який визначає новий рівень інтерпретації дійсності, де дизайн виступає частиною культурного процесу. Теоретичні трактування понять «дизайн», «дизайнер» і «дизайн-освіта» зумовлені відмінностями підходів до них крізь призму філософії, естетики, психології, соціології, мистецтвознавства, професійної педагогіки, теорії управління виробництвом тощо. Порівняльний аналіз дефініцій означених понять дозволяє побачити в них віддзеркалення різних світоглядних концепцій, прагнення затвердити те, що візуально сприймається у формі предметів – образ життя сучасників. У них виявляється і загальне уявлення про розкриття різних видів художньої творчості, серед яких дизайн займає все більш помітне місце.