ДУХОВНИЙ КОНЦЕПТУАЛІЗМ МИКОЛИ СТОРОЖЕНКА У ТВОРЧОСТІ ЕДУАРДА НІКОНОРОВА ПЕРІОДУ НАВЧАННЯ

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню проблеми передачі художнього досвіду від вчителя до учня, розгляду творчої сентенції талановитого митця Миколи Андрійовича Стороженка і не менш обдарованого Едуарда Семеновича Ніконорова. Предметом дослідження є рисункова спадщина Едуарда Ніконорова, випускника Київського художнього інституту, учня Миколи Андрійовича Стороженка, івано-франківського художника-посмодерніста. Розглянуто вплив школи Миколи Стороженка на становлення мистецької особистості, зокрема простежується вплив творчої методики на формування прикметних ознак в рисунковій практиці на етапах навчання. Окреслюються основні принципи роботи вчителя та учня в діапазоні видозмін від найпростіших завдань до складних постановочних композицій. Мистецький процес побудований на світоглядній концепції Миколи Андрійовича, в яку залучено сфери матеріального та духовного, і їх поєднання з ренесансною традицією. Дублюється реальність в зовсім іншому вимірі, де відбувається трансформація матеріальної форми. Мета досягнення безумовної гармонії – пізнання сутності речей, прагнення до творення високого мистецтва, відстежується у творчості як самого вчителя так і його учня. Індивідуальний підхід вчителя зумовив появу системи художніх цінностей, особливої виразності зображення, завдяки композиційним та колористичним прийомам ведення роботи. Манера подачі зображення пізнавана навіть і сьогодні у творах вихованців школи Стороженка, адже в ній присутня мистецька харизма самого засновника-творця, що зумів сакралізувати ідею прекрасного у формулу “людина-світ-Бог”. Розвинена Миколою Андрійовичем філософія творення стала поштовхом до художніх експериментів Едуарда Ніконорова у період зрілої творчості.