ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗРІЛОСТІ ТА ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Анотація

У статті розглядаються теоретичні основи формування готовності особистості дитини до шкільного навчання. Автор аргументує важливість цієї актуальної проблеми педагогічної науки у зв’язку з розумінням шкільного навчання як принципово нової соціальної ситуації розвитку особистості, що передбачає зміну способу її життя, а саме провідної діяльності – з ігрової на навчальну, основою якої є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція дитини. Доведено, що готовність особистості до школи конкретизується ступенями розумового, емоційного, соціального та фізичного розвитку, що уможливлює її активну участь у шкільному житті та засвоєння змісту освітньої програми. Формування готовності дитини до шкільного навчання зумовлюється індивідуально особистісними властивостями та здоров’ям дитини, зокрема задатками, здібностями, талантами, обставинами її життєдіяльності, рівнем освіти батьків, особливостями дошкільної освіти. Автором проаналізовано теоретичні підходи до зрілості дитини та систематизовано критерії її готовності до школи. Зокрема наголошується, що досягнення шкільної зрілості дитини охоплює її життєві переживання, набуті знання, уміння, механізми і способи поведінки і ставлення, сформовані за роки її життя. Підкреслюється, що емоційні і соціальні властивості готовності до шкільного навчання (простота налагодження контакту з дорослими та однолітками, здатність взаємодіяти та співіснувати, здатність виражати свої потреби, віра в себе, цікавість світу, здатність контролювати себе відповідно до свого віку та ін.) є більш важливими, ніж здатність до вивчення та відтворення цифр або букв, вміння аналізувати та синтезувати голос і склад. Автор позиціонує, що у процесі оцінювання рівня готовності дитини до шкільного навчання слід ураховувати показники її особистісного розвитку, а саме: стан підготовленості особистості до виконання одного чи декількох видів діяльності, до практичної реалізації окремих умінь і навичок, освітні досягнення і результати попереднього рівня навчання, а також ступінь сформованості конкретних психічних функцій. У результаті проведеного дослідження автор приходить до висновку, що критерії оцінювання зрілості та готовності дитини до шкільного навчання змінюються залежно від цивілізаційних обставин, наукових досягнень.