САМОПРЕЗЕНТАЦІЙНА ТЕРАПІЯ ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО
Анотація
У статті констатується, що сучасний рівень розвитку наукового знання не дозволяє говорити про психотерапію як науку. Проте досвід переконує, що психотерапія є актуальною практикою, з допомогою якої можливо змінити особистість. Автор позиціонує арт-терапію як дієвий спосіб використання творчості в терапевтичних цілях. На заняттях із арт-терапії підкреслюється важливість творчого процесу (а не ефекту), суть якого – набуття пізнавального, експресивного і комунікативного досвіду. Стверджується, що кожна творча діяльність – це особистий досвід людини, і, отже, кожен вид творчості певною мірою виражає особистість творця. Таке відображення автор розглядає як розкриття психічного змісту почуттів, емоцій індивіда. Творча діяльність, яка є процесом розкриття себе, свого внутрішнього світу і процесом самого життя, показує людину як вмотивовану і творчу особистість із усвідомленою потребою саморозвитку. Кожна особа – це те, що вона створив для себе та інших в ході індивідуального процесу самореалізації. Людина представляє своє мистецтво: погляди, емоції. Людина розповідає про події, які відбуваються в її житті. Людина створює нові образи, явища і події. Це схоже на створення образу. Художній образ стає об’єктом самопрезентації. Автопрезентації з мистецтва – це реальна картина людини, це відображення того, ким людина хоче бути і бачить інших. Екзистенційний аналіз в самопрезентації мистецтвом дозволяє людині бути істотою, яка намагається досягти мети, знайти сенс життя. Старість не повинна мати безглуздих марок. Автопрезентації мистецтвом викликають захоплення в інших людей, які визначають автора як відкриту, виразну, щасливу людину. Самопрезентація арт-терапією – це духовний засіб відродження людини.
Посилання
Bronowski J. Potęga wyobraźni. Warszawa, PIW; 1987. 455 ss.
De Bono E. Z nowym myśleniem w nowe tysiąclecie. Poznań, Dom Wydawniczy REBIS; 2001. 316 ss.
Durand G. Wyobraźnia symboliczna. Warszawa, PWN; 1986. 166 ss.
Elzenberg H. Ekspresja pozaestetyczna i estetyczna. (w:) Estetyka, 1960. r. I, s. 49–65.
Gloton R., Clero C. Twórcza aktywność dziecka. Warszawa, WSiP; 1988. 255 ss.
Gołaszewska M. Twórczość i osobowość twórcy. Lublin, Towarzystwo Naukowe KUL; 1958. 330 ss.
Ingarden R. Książeczka o człowieku. Kraków, Wydawnictwo Literackie; 1972. 176 ss.
Kozielecki J. Zaduma nad możliwością ulepszania człowieka. (w:) Humanistyka przełomu wieków. (red.) J. Kozielecki. Warszawa, ŻAK; 1999. S. 115–127.
Miller R., Socjalizacja. Wychowanie. Psychoterapia. Warszawa, PWN; 1981. 270 ss.
Obuchowski K. Adaptacja twórcza. Warszawa, KiW, 1985; 400 ss.
Obuchowski K., Rewolucja podmiotów i nowy indywidualizm. (w:) Humanistyka przełomu wieków. (red.) J. Kozielecki. Warszawa, ŻAK; 1999. S. 131–149.
Piszczek M. Terapia zabawą. Terapia przez sztukę. Warszawa, Centrum Metodyczne Pomocy Psychologiczno-Pedagogicznej Ministerstwa Edukacji Narodowej; 1997. 91 ss.
Tatarkiewicz W. Ekspresja i sztuka. (w:) Estetyka, 1962, r. III; s. 45–61.
Wojnar I. Nauka w kulturze ogólnej. (cz. I.) Problemy upowszechniania postawy naukowej. (red.) B. Suchodolski, J. Kubin. Wrocław, Ossolineum; 1985. S. 27–46.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
